Землетрус в Сан-Франциско в 1906 році

Землетрус в Сан-Франциско 1906Коли в 1846 році Сполучені Штати відняли його у Мексики, це було невелике селище, в якому проживало всього близько шестисот жителів. Але в 1848 році в його околицях було знайдене золото, і ця обставина привела до швидкого зростання селища. До 1906 року тут проживало вже більше чотирьохсот тисяч чоловік, та і околиці його були досить густо заселені. Місто, розташоване біля протоки Золоті Ворота, до цього часу було найкрупнішим торговим портом на всьому тихоокеанському побережжі Америки. У ньому було багато фабрик і заводів, з його порту щодня виходили до тисячі торгових суден.
В архітектурному відношенні Сан-Франциско був сумішшю старих і нових будівель. Багато які з них були зведені без якого-небудь урахування можливих стихійних бід, адже поряд з ним проходить розлом Сан-Андреас — гігантський шрам, що протягнувся через різнорідні природні області. Власне, Сан-Франциско і розташований прямо на ньому. Розлом живе вже 150 мільйонів років, і за цей час рухи різних його ділянок відбувалися ривками і супроводжувалися малими землетрусами. Підземна енергія, що накопичується, вивільнялася, і побоюватися доводиться тих ділянок розлому, де довго зберігається спокій.

З часу свого створення Сан-Франциско пережив немало землетрусів, під час деяких з них були і невеликі руйнування. Але про серйозну небезпеку ніхто з жителів міста не думав. Так і рано вранці 18 квітня 1906 року ніщо не провіщало біду. Напередодні землетрусу погода в Сан-Франциско була прекрасна. Теплий вечір привів маси народу в театри і парки. Ресторани і кафе, які ще і за північ були повні відвідувачами. Сонце, що зійшло, ховалося за легким серпанком на морі, яке закривало горизонт. Метеорологи передбачали ясну, спокійну погоду, і день обіцяв бути нежарким.

Але раптом несподівано замовк спів птахів, що тільки що почався, все в природі на декілька митей немов заціпеніло. Застигло в напруженому очікуванні? Але чого? Ніяких прогнозів із цього приводу не було. Правда, напередодні на побережжі Тихого океану відчувалися слабкі коливання грунту, але до міста лише ледве доносився невиразний гул, що нагадував віддалену канонаду. Подібне явище давно вже стало звичним, і на нього мало хто звернув увагу. Жителі Сан-Франциско давно перестали побоюватися таких коливань, не злякалися вони і на цей раз. Власне, адже вони давно знали, що живуть в сейсмонебезпечній зоні, що поштовхи неминучі, слід тільки вчасно сховатися (якщо поштовхи застануть тебе на вулиці) або, в крайньому випадку, залишатися в будинках і встати в дверях — найбільш безпечному місці, якщо почне рушитися стеля. «Звичайна трясучка, — сказав один з городян. — Вона і вполовину не так страшна, як смерч або ураган».

В 5 годин 11 хвилин за місцевим часом пролунав перший удар, який розбудив багато жителів міста, за ним послідував другий — найсильніший і руйнівний, після цього послідував ще ряд слабкіших струсів. Викликані цими ударами в товщі землі хвилі були настільки сильними, що їх відзначили сейсмографи в обсерваторіях Вашингтона, Токіо, Бірмінгема, Берліна, Відня, Туріну, Страсбурга, Риму, Москви і інших міст.

Страшний гул і тріск будівель, що лопаються, як нищівний смерч, прокотився по вулицях. Від підземного удару, що продовжувався всього сорок секунд, захиталися багатоповерхові будівлі, здибилися провулки, обривалися лінії електропередачі, лопалися водопровідні і газопровідні труби. Корчився асфальт, каміння вилітало з мостової, розривалися трамвайні рейки, перекидалися вагони і автомобілі. Гігантська хмара пилу зметнулася в небо і затьмарила сонце. Темнота, що раптово наступила, обкутала все місто, і лише страшно і тривожно спалахували яскраві заграви пожарищ. Красень-місто, розташоване в затишній зеленій бухті, місто-курорт Сан-Франциско в лічені секунди перетворилося на палаючі розвалини.

Землетрус мав силу 8,3 балу. Він продовжувався всього сорок секунд, але і цього часу вистачило, щоб перетворити квітуче місто на купу розвалин. Пізніше учені встановили, що підземна ударна хвиля розповсюджувалася від епіцентра з швидкістю тридцять тисяч кілометрів на годину. Врятуватися від такої ударної хвилі, якби вона цілком прокотилася під Сан-Франциско, навряд чи б хто зумів. Але і поштовхів, що відбулися, було досить. В одну мить повалилися заводські труби, обрушилися стіни будинків, розвалилися церкви, на вулицях з’явилися глибокі тріщини. Деякі будинки просто йшли під землю.

Від цього землетрусу дивом вдалося врятуватися відомому співаку, тенору Енріко Карузо, який за день до нього виконував арію Хосе в опері Бізе «Кармен». Йому аплодували, знаменитого співака не хотіли відпускати, просили залишитися. Він погодився заночувати в готелі і залишився в Сан-Франциско. На щастя, готель, в якому він зупинився, був несильно пошкоджений і Карузо залишився в живих, хоч і пережив сильний нервовий шок. Правда, з тієї миті він присягнувся, що ніколи більше не виступатиме в цьому чортовому тремтячому місті.

Через чотири години після поштовхів, коли якось улігся первинний жах і рятувальні команди приступили до розбирання завалів, намагаючись витягнути з-під них загиблих і ще живих городян, в центрі Сан-Франциско запалала перша пожежа.

Пожежа після землетрусу в Сан-Францисько

Власне, гасити пожежу за відсутності води — заняття найбезнадійніше. Де її брати, якщо лопнули водопровідні лінії? Як пробиратися до завалів, якщо вулиці стали непроїжджими? У 1906 році особливої протипожежної техніки не було, були відсутні необхідні висотні драбини, пожежних машин не вистачало. Залишалися тільки пожежні драбини, по яких, як передбачалося, люди могли б покинути обійняті полум’ям приміщення. На жаль, ці драбини виявилися виведеними з ладу землетрусом.

Три дні і три ночі бушував вогонь в зруйнованому, поверженому місті. Буйству вогню важко було протистояти, оскільки водопровідні магістралі і насосні станції в результаті підземних поштовхів були пошкоджені. Пожежники, щоб відсікти охоплені бушуючим полум’ям частини міста від тих, що уціліли, рили траншеї і розтягували завали. Використовували вибухівку, а це нерідко вело до нових спалахів. Увечері першого дня після катастрофи застосували дуже великий заряд динаміту, і в результаті уламки, що горять, розлетілися в різні боки, обрушилися на китайський квартал Чайна-таун, який вигорів повністю.

За пізнішими підрахунками, землетрус забрав життя майже тисячі чоловік. Вогнем виявилися знищені тринадцять квадратних кілометрів центральної частини міста, а взагалі у вогні пожарищ загинуло п’ятсот кварталів міста. Більше третини жителів, 250 тисяч чоловік, лишилися без притулку, багато хто з них втратив не тільки будинок, але і робочі місця. Проте дивовижним виявилося те, що руйнуванню не піддалися дерев’яні будинки вікторіанської споруди, встояли також і деякі будинки нової цегляної кладки.

Землетрус відчувався впродовж 1170 кілометрів: на півночі аж до Орегони, на півдні — до Лос-Анджелеса. А в цілому відчутні коливання охопили площу близько одного мільйона квадратних кілометрів.

Сьогодні Сан-Франциско — це місто з населенням більше трьох мільйонів чоловік. У ньому в 1937 році через Золоті Ворота інженери і архітектори зважилися побудувати найдовший висячий міст в світі — 2737 метрів, з двома сталевими чотириступінчастими рамковими пілонами, кожен заввишки 227 метрів. Пізніше в місті з’явився стійкий до землетрусів 48-поверховий хмарочос «Трансамеріка», здатний, за твердженнями інженерів-проектувальників, витримати землетруси будь-якої сили.

Сан-Франциско як і раніше відчуває легкі підземні поштовхи (в рік приблизно 23 удари), але нічого трагічного з цими найбільшими висотними спорудами не відбулося. До теперішнього часу дрібні переміщення розлому Сан-Андреас скільки-небудь відчутної шкоди Сан-Франциско і його жителям не нанесли. Мабуть, це пояснюється тим досвідом будівництва, який винесли інженери і архітектори з катастрофи 1906 року. Після цього спустошливого землетрусу нові будівлі, що все будуються, мають каркас особливої міцності (в окремих випадках він робиться навіть гнучким), фундамент під висотними спорудами розраховують так, щоб він зміг витримати підземний поштовх силою до декількох балів. Коли в час землетрусу 1979 року сила підземних поштовхів в районі Сан-Франциско досягала 5,9 балів, ніяких катастрофічних руйнувань місту вони не нанесли.

Проте розлом Сан-Андреас, який продовжує лякати учених, радує лжепророків. Розлом зіграв головну «роль» в одному з американських супербойовиків. Головний герой цього фільму — отакий геніальний розум нашого сторіччя скуповує за безцінь всі пустинні землі навколо розлому, і ніхто не розуміє, для чого він це робить. Тим часом передбачається, що за допомогою підготовлюваного ядерного вибуху розлом прийде в рух і викличе розкол всього американського материка. Диявольські підступи цього геніального монстра зриває інший супергерой, який своєю суперсилою нейтралізує атомний заряд і запобігає катастрофі.

Сюжет цього кінобойовика досить скудоумний, але він показує, в якому ступені в думках американців живе думка про небезпеку, пов’язана з розломом Сан-Андреас. Цьому немало сприяла демонстрація по американському телебаченню документального фільму про Сан-Франциско під назвою «Про місто, яке повинно загинути». Учені вельми серйозно оцінюють те, що могло б трапитися, якби землетрус такої ж сили (як в 1906 році) обрушився сьогодні на місто з населенням в декілька мільйонів чоловік. Деякі з них вважають, що рано чи пізно катастрофа все одно відбудеться і розлом Сан-Андреас повністю зруйнує місто.